Хто сіє вітер, пожинає.бурю. Та правда ця, сувора і проста, Геть обминає голови похмурі, Ординський мозок рабського хребта.
І свій псалом скривавленої віри, Борні та волі нашої псалми Крізь виіщри приреченого звіра Шляхом звитяг і втрат несемо ми.
Хто сіяв зло, той не мине розплати. А в Україні "люде на землі" Знов будуть до небес пісні співати.
І посміхнеться з неба Божа Мати До їх весни, до спраги їх - кохати, До ста свічок в каштановім гіллі.
Сергій Шелковий Харків 25.5.22
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.