***

Миро Слава: литературный дневник

Хто сіє вітер, пожинає.бурю.
Та правда ця, сувора і проста,
Геть обминає голови похмурі,
Ординський мозок рабського хребта.


І свій псалом скривавленої віри,
Борні та волі нашої псалми
Крізь виіщри приреченого звіра
Шляхом звитяг і втрат несемо ми.


Хто сіяв зло, той не мине розплати.
А в Україні "люде на землі"
Знов будуть до небес пісні співати.


І посміхнеться з неба Божа Мати
До їх весни, до спраги їх - кохати,
До ста свічок в каштановім гіллі.


Сергій Шелковий Харків 25.5.22



Другие статьи в литературном дневнике: