***

Під ним здригається земля... За ним лякливе тло кацапа...
Ні тіні болю, на чолі лиш густо списані рядки.
Хоч під прицілом, не поник — іде, немов проносить прапор.
Шматки металу болем втрат стирчать з обвислої руки.
Тримайся, братику, Тобі уклінно дякує Вкраїна!
Із побратимами стояв Ти до останку, скільки сил.
Так довго прихистком на ніч були для вас "Азову" стіни.
Не вивів ангел із пітьми і власних не позичив крил...
Крізь біль і втому крок важкий впивається землиці в шкіру,
Аж синяками запеклась уся в боях пролита кров.
Мій Боже, бачиш, скільки в нім відваги, правди, люті й... віри!!!
Прийми... Зціли... Врятуй... Верни...
Під свій покров!

© Оксана Воркун-Цепенда, 23.05.2022

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.05.2022. Пташка зi сталi
• 30.05.2022. Вiдповiдь
• 29.05.2022. ***
• 27.05.2022. ***
• 26.05.2022. ***
• 25.05.2022. ***
• 23.05.2022. ***
• 22.05.2022. ***
• 21.05.2022. ***
• 20.05.2022. ***
• 19.05.2022. ***
• 18.05.2022. ***
• 17.05.2022. ***
• 15.05.2022. ***
• 12.05.2022. ***
• 11.05.2022. ***
• 10.05.2022. ***
• 09.05.2022. ***
• 08.05.2022. ***
• 07.05.2022. ***
• 05.05.2022. ***
• 02.05.2022. ***
• 01.05.2022. Ми рiзнi...