***

Їдь додому хлопче…
Ти заслужив!

Ти захистив значно більше, аніж межі свого міста, гарнізон не впав, не впав і Маріуполь…

Ти вистояв довше, аніж бетон і сталь і тепер ти і сам, як сталь!
Але прошу, їдь додому…

Я знаю ти ще довго не спатимеш в ночі, ти точно кричатимеш в тиші, бо ворог місяцями рвав небо над тобою, рвав дах, але нерви твої взяти вони не змогли…

Їдь додому і вези свої рани, свої шрами і вічний біль в руках, що закривали очі твоїм хлопцям, що так давно не торкались мами, не тримались за сина, не відпочивали від зброї…

Їдь додому, бо ти його зберіг, бо завдяки тобі дім маю я і моя сім’я!

Я знаю, шлях додому ще не близький, а замість «її обіймів», тебе тримає ворог… але ти знай, що ми так сильно чекаємо тебе додому…

Прикордонникам
Поліції
Азову
36-й бригаді морської піхоти
Присвячується…

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.05.2022. Пташка зi сталi
• 30.05.2022. Вiдповiдь
• 29.05.2022. ***
• 27.05.2022. ***
• 26.05.2022. ***
• 25.05.2022. ***
• 23.05.2022. ***
• 22.05.2022. ***
• 21.05.2022. ***
• 20.05.2022. ***
• 19.05.2022. ***
• 18.05.2022. ***
• 17.05.2022. ***
• 15.05.2022. ***
• 12.05.2022. ***
• 11.05.2022. ***
• 10.05.2022. ***
• 09.05.2022. ***
• 08.05.2022. ***
• 07.05.2022. ***
• 05.05.2022. ***
• 02.05.2022. ***
• 01.05.2022. Ми рiзнi...