***

Людмила, жінка з Маріуполя, розповідає,як виїжджала автомобілем.

“Ми вибиралися дорогою поміж трупами. Їдеш, а загиблі лежать повсюди. Страшно. Багато людей йшли пішки до Володарська, бо їхати було нічим. Транспорту не було. А міни і снаряди летять, не перестають, звідусіль стріляють, осколки відлітають, людей убиває, руки і ноги відриває...”.

На Тернопільщині Людмилі знайшли будинок. Каже, коли зайшла в помешкання, вперше за місяць роззулася.

“Нігті поздувалися на ногах, пальці червоні. Сильно перемерзли. Лікарі вичищали, вигрібали мені все там два рази, нігті позрізали, познімали, пальці зараз без нігтів. Я думала, що не розплачуся, але все одно розплакалася. Ноги в мене постійно перев’язані. Це не кров, це така рідина. Рани вже зажили”.

За декілька днів жінку випишуть, розповів завідувач хірургічного відділення лікарні Іван Смачило.
“Післяопераційний період протікав без ускладнень, стан пацієнтки зараз стабільний, адекватно ходить, за день-два плануємо виписувати”.

Людмила каже, планує поки що жити на Тернопільщині, але після перемоги обов’язково повернеться до рідного Маріуполя.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.05.2022. Пташка зi сталi
• 30.05.2022. Вiдповiдь
• 29.05.2022. ***
• 27.05.2022. ***
• 26.05.2022. ***
• 25.05.2022. ***
• 23.05.2022. ***
• 22.05.2022. ***
• 21.05.2022. ***
• 20.05.2022. ***
• 19.05.2022. ***
• 18.05.2022. ***
• 17.05.2022. ***
• 15.05.2022. ***
• 12.05.2022. ***
• 11.05.2022. ***
• 10.05.2022. ***
• 09.05.2022. ***
• 08.05.2022. ***
• 07.05.2022. ***
• 05.05.2022. ***
• 02.05.2022. ***
• 01.05.2022. Ми рiзнi...