***

Миро Слава: литературный дневник


Мабуть, були ми дуже молоді, -
час марнували з щедрістю безсмертних.


Збулися долі. Вже переді мною
людських життів поздовжня панорама.


Одні стоять високі, як тополі,
понад усім своїм життєвим шляхом.


А декого вітри уже зломили.
А декому і світ уже немилий.


А дехто став чомусь уже, як покруч.
А з деким ти уже й не сядеш поруч.


Ліна Костенко



Другие статьи в литературном дневнике: