***

"Мудрые высказывания великих Людей"
Нравится · 15 февраля

Смысл веры не в том, чтобы поселиться на небесах, а в том, чтобы поселить небеса в себе.

© Томас Хард

Голос цвiркуна
Шон Маклех
«Життя – це сторінка…»
(Р. М. Рільке)

На Великдень я завжди приходжу до одної невеликої старовинної ірландської церкви, де в середині темно, майже чорно, і тільки через кольорові вітражі падає промінь світла. Веселі прихожани інколи запитують мене: чому я такий сумний у такий радісний день. Вони просто не знають, що я згадую Великдень 1916 року у Дубліні…

Сентиментальний цвіркун
У старому кам’яному домі,
Що стоїть на скелі ельфів,
Серед землі вітрів і відчаю,
Ховається за холодною пічкою
в якій ніхто не палив
Веселого вогню затишку,
Не готував на його язиках
Добру вечерю спогадів,
Не грів свої зашкарублі руки
Старого моряка мертвого океану.
Але цей цвіркун –
Цей вусатий мудрець спогадів,
Цей вчитель одвічної журби
Співає мені пісню тихої радості –
Тихої радості людей нашого клану.
Коли я згадую всіх поіменно –
Всіх кого тоді вбили,
Тоді – після Великодня
Року тисяча дев’ятсот шістнадцятого,
Коли земля моя –
Зелена Ірландія
Рахувала вдів і сиріт…

...

голос сверчками
Шон Маклех

«Жизнь - это страница ...»
(Р. М. Рильке )

На Пасху я всегда прихожу к другу небольшой старинной ирландской церкви , где в середине темно , почти черно , и только через цветные витражи падает луч света . Веселые прихожане иногда спрашивают меня : почему я такой грустный в такой радостный день. Они просто не знают , что я вспоминаю Пасху 1916 году в Дублине

...

... сентиментальный. Сверчок. В старом каменном доме...
(что стоит...) На скале эльфов...!

Среди... земли ветров и отчаяния...
... что. Скрывается за холодной печкой.
(в которой...) Никто не курил. Веселого огнька...

... и. Не готовил... на его языках...
Хороший! Ужин воспоминаний...

НЕ грел. Свои... заскорузлые руки.
(старого моряка...) Мертвого океана...

Но... этот сверчок - этот усатый!! Мудрец - вспоминаний...!

Этот... учитель. Вечной... печали...
Поет мне...

... тихой радости - песню...!
... тихой. Радости... людей нашего клана.

(когда вспоминаю я...) Всех. Поименно...

...

Всех.

...

... кого. Убили.

Тогда... после. Пасхи...
Года... тысяча девятьсот шестнадцатого...

Когда земля моя - моя. Зеленая... Ирландия!

Считала вдов и сирот...

Другие статьи в литературном дневнике:

• 28.02.2014. ***
• 27.02.2014. ***
• 26.02.2014. ***
• 25.02.2014. ***
• 24.02.2014. ***
• 23.02.2014. ***
• 22.02.2014. ***
• 21.02.2014. ***
• 20.02.2014. ***
• 19.02.2014. ***
• 18.02.2014. ***
• 17.02.2014. ***
• 16.02.2014. ***
• 15.02.2014. ***
• 14.02.2014. ***
• 13.02.2014. ***
• 12.02.2014. ***
• 11.02.2014. ***
• 10.02.2014. ***
• 09.02.2014. ***
• 08.02.2014. ***
• 07.02.2014. ***
• 06.02.2014. ***
• 05.02.2014. ***
• 04.02.2014. ***
• 03.02.2014. ***
• 02.02.2014. ***
• 01.02.2014. ***