***

Є ще краї щасливі, де троянди
Цвітуть і ллють червневий аромат.
Не все ще встигли вбити орків банди,
Спаливши безліч українських хат -

Чернігівських, сумських і слобожанських,
Спотворених на попіл та золу...
Не сохне кров на хижих іклах ханських,
Бо дикі орди присягнули злу -

На пупі Пу, на черепі Чингіза,
На газовім та нафтовім вогні...
Смиренний лик законника Ленд-ліза
Сором'язливо сяє вдалині...

А поки сонце зійде, звірі очі
Повигризуть ще тисячам до дна. -
Юнацька кров. Гірка сльоза дівоча.
І безпорадність матері страшна...

А в бункері всміхається потвора-
З погрозою, з трояндою в руці,
Мов з термоядом світового мору...
Не вгледіти би відчаю в Отці...

Ось і насняться, у химерні ночі,
Краї, тепер занадто вже близькі,
Де нелюд, що на біса схожий конче,

На всесвіт чорних трун кладе охоче
Троянди смерті,
Вогняні квітки...

28.6.22
С.Шелковий, Харків

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.06.2022. ***
• 27.06.2022. ***
• 26.06.2022. ***
• 25.06.2022. ***
• 23.06.2022. ***
• 20.06.2022. ***
• 19.06.2022. ***
• 17.06.2022. ***
• 12.06.2022. ***
• 11.06.2022. ***
• 09.06.2022. ***
• 08.06.2022. ***
• 07.06.2022. ***
• 06.06.2022. Сто днiв
• 05.06.2022. ***
• 04.06.2022. ***
• 03.06.2022. ***