«Коли чоловік звільнив з побратимами Бучу, до них підійшло хлоп'ятко, років шести. Спитала дитина у чоловіка ,чи є у нас діти. Чоловік відповів ,що є доросла доня і маленький онук. І хлопченя , раптом дістало з кишені курточки карамельку. Звичайна карамелька ,трохи підтала від того, що її довго носили у кишені ,з обгорткою,яка прилипла до цукерки. Простягнув цукерку і сказав :
- це вашому онуку.
Чоловік відмовлявся : не треба, хай тобі буде. Але хлопчик вклав цукерку у його долоню :
- я вже здоровий,мені не треба. Візьміть для онука. Мені більше нічим вам подякувати....
Чоловік казав, що він ту цукерку, не обміняв би на всі ордени і медалі,які є у світі».
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.