***

Чи мало тобі, вороже, земель,
Пустельних гір, знелюднених сибірів,
Що склавши байку про якусь «купель»,
У неї сам без пам’яті повірив?
Ще про «колиску», звідки всі пішли…
І розбрелися… І немає ради…
Нетямишся: та як вони могли?
Ідеш війною за міфічну «зраду»!

Лютуєш: Русь преславна і свята,
Без України все ж неповна чаша...
…Та Русь для нас як пісня золота,
Але вона, вже вибачте, не ваша.
У нас украли родове ім’я.
Чого ж навчить змордована історія?
Ніяка ми, даруйте, не рідня,
Не є сьогодні. Не були учора.

Чи мало тобі, вороже, робіт,
Що вчадівши під газовим наркозом,
В криваву м’ясорубку кинув світ,
Утративши, мабуть, останній розум?
Кого питаю? То ж лише фантом,
Що виріс на страху та на образах,
Бродіння архаїчних хромосом
Імперської смертельної зарази.

Ім’я йому прокляте – л е г і о н,
Де стільки кровожерливих тиранів
Впадали у важкий дурманний сон
Довічного над світом панування.
О, ця огидна, несусвітня фальш…
Бо розігнавши безпощадну трощу,
В московських храмах піють «отченаш»,
В чужій землі убивши найдорожчих.

Дітей пославши для нових нашесть,
Хрестом благословивши бити, красти.
Коротка пам’ять: смерть приводить смерть,
Чуже нікому не приносить щастя.
Ти ще не чуєш голос одкровень.
Огидна тінь брехні на світлі правди…
Пітьма ще давить. Та світає день,
Коли з дороги ми відкинем гада…

І будем жити, проростати в вись,
А ти ховайся… Щоб одного разу
Ти сам в своєму бункері вдавивсь
Своєю люттю і рашистським сказом.
Історія засуне під сукно,
І буде так: однині і назавше
Для світу станеш підлим дикуном,
Що із країни на імення р а ш а.

Наталя Дзюбенко-Мейс

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.06.2022. ***
• 27.06.2022. ***
• 26.06.2022. ***
• 25.06.2022. ***
• 23.06.2022. ***
• 20.06.2022. ***
• 19.06.2022. ***
• 17.06.2022. ***
• 12.06.2022. ***
• 11.06.2022. ***
• 09.06.2022. ***
• 08.06.2022. ***
• 07.06.2022. ***
• 06.06.2022. Сто днiв
• 05.06.2022. ***
• 04.06.2022. ***
• 03.06.2022. ***