***

Вже війна — в затяжну стадію...
Вже свідомість перевтомилася...
Але люди ми, не стадо ми,
Від новин злих слізьми вмилися
І до Бога — за день дякуєм,
І до свічки — пімнем втрачених...
Завиваємо в сні собакою...
Скільки снів страшних перебачено!
Від тривоги слова туляться,
Від знемоги серця плавляться.
Слово раптом стає кулею,
Серце — зболеною плахою.
Вже з небес діточок сотенька
Ручками - крильми, вкриє нас.
Зануртує земля соками...
Боже, дяка за день!
Битись час!..

© Оксана Воркун-Цепенда, 19.03.2022

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.03.2022. ***
• 30.03.2022. ***
• 28.03.2022. ***
• 27.03.2022. ***
• 26.03.2022. ***
• 25.03.2022. ***
• 24.03.2022. ***
• 23.03.2022. ***
• 22.03.2022. ***
• 21.03.2022. ***
• 20.03.2022. ***
• 19.03.2022. ***
• 18.03.2022. ***
• 17.03.2022. ***
• 16.03.2022. ***
• 15.03.2022. ***
• 14.03.2022. ДО СЕБЕ I ДО ВАС
• 13.03.2022. ***
• 12.03.2022. ***
• 11.03.2022. ***
• 10.03.2022. ***
• 09.03.2022. ***
• 08.03.2022. ***
• 07.03.2022. ***
• 06.03.2022. ***
• 05.03.2022. ***
• 04.03.2022. ***
• 03.03.2022. ***
• 02.03.2022. ***
• 01.03.2022. ***