Валізи задимлені рани стиснули минуле життя: папери якісь, талісмани, білизну, дві лялечки, стяг…
Усе, що літами набуте – дитинство, оселю, рідню, зарядне і скруток валюти в пуделку, надію й брехню…
Розвалений вулик вокзалу, валіза, і мама, й дитя…
…Та знов сиве небо розп’яло бездушне сирени виття…
Олег Герман
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.