Двадцятий день пішов, як ріднії міста
Розбиті катом вщент... Мій Харків, Маріуполь
Знекровлені лежать, мов знятії з хреста,
І тисячі життів зрубав ординський рубль..
І в дім дочки влетів кремлівський іскандер,
І білгородський град мою скалічив хату.
Та, дивом ще живий, я лічу відтепер
Невідворотні дні до повної розплати.
І бачу вже той час,
Де хижий антисвіт
Імперської пітьми, немов примара, згине...
Де крізь кривавий слід
Блакитний зійде квіт,
І сонця жовтий Бог обійме Україну!
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.