Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухати порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під град.
Щоб, заховавши мудрий досвід У скриньці без ключа і дна, Знов зустрічати сірий розсвіт З вогнем отрути чи вина…
Щоб власній вірі непохитній Палить лампаду день і ніч І йти крізь грудні — в теплі квітні, Крізь біль розлук — у щастя стріч.
А перехожим на дорогах Без вороття давать дари І діставать нові від Бога, Коли не вистачить старих.
#ОленаТеліга
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.