***

Миро Слава: литературный дневник


Немає спокою. Немає і не буде.
Хоча його ніколи й не було
В ординських путах, між лихого люду,
Коли за кожним рогом вперте зло


Всміхалося із пащі супостата,
Жорстокого й холодного ділка,
А ще з рум'яних вуст немов би брата,
Немов би друга, свата, свояка...


Але ж ми є - останнє військо світла,
Приречене жертовний шлях пройти,
Аби все те,


Що Всесвіту набридло,
Всю цю коросту, все бубонне бидло,
З лиця землі залізом зізкребти....


11.10.22


С. Шелковий



Другие статьи в литературном дневнике: