***

Це не реаліті-шоу,
це наше життя,
що розлітається клаптями спалених завтра.
Світ завмирає від жаху
чи від співчуття,
поки міста зачищає зомбована арта.
Поки мільйони невинних покинули дім,
поки оплакують воїнів діти і вдови...
Світ не збагнув, що і він з нами теж овдовів,
що не рятують життя безкінечні розмови.
Тисячі кадрів насильства, знущань, катувань,
навіть каміння готове засвідчити злочин.
Під прикриттям міркувань і плаксивих вагань
зло люто виє і правді виколює очі.
Наче воно не таке й уже тяжко страшне,
наче у нього на все свої були причини.
Правда ж, як завжди, занадто болить і пече.
Скривджена, лине до неба з ключем журавлиним.
Там помолилась, напилась святої води,
сили просила в усього вкраїнського роду...
І повернулася воїном світла туди,
де козаки і козачки кують перемогу.
Галина Музика-Дричик

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.10.2022. ***
• 30.10.2022. ***
• 29.10.2022. ***
• 28.10.2022. ***
• 26.10.2022. ***
• 25.10.2022. ***
• 24.10.2022. ***
• 21.10.2022. ***
• 17.10.2022. ***
• 15.10.2022. Покрийте небо люди молитвами
• 14.10.2022. ***
• 12.10.2022. ***
• 07.10.2022. ***
• 06.10.2022. ***
• 04.10.2022. ***
• 02.10.2022. ***
• 01.10.2022. ***