Зав'язані очі,обрізані коси.
Тіло і душу роздягли догола.
Десь мати удома до Бога голосить
І батько намертво вчепився стола.
Запечені губи,розірване лоно,
Сплюндрована молодість,мертві думки.
Нема кольорів: тільки чорно й червоно...
Немає краси: тільки з лавра вінки.
Скалічене тіло байдуже до болю
І думка,як птаха ,ще б'ється одна:
Чи зможе із неба побачити волю?!
***
Стоїть під прицілом,допита до дна...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
