***

#НВПР_любов_і_війна_2_етап

***
Як ти там, світе мій, голубе милий?
Хоч обняла уві сні!
Ти усміхався і каву ми пили,
Сяяли очі ясні...
Як ти, коханий, солдате, солдатику?
Вісточки й досі нема...
Фото оте, де в домашнім халатику,
Знаю, просив не дарма.
Рідний, розлуку нам в долю засіяно,
"Люблю'' - не просто слова.
То лиш здалося, що холодом віяно, -
Правдою віра жива.

Як ти там, любий, герою мій, соколе?
Хоч уві сні обняла!
Ранок розбурхав: побігли-зацокали
СтрІлки на фоні села.
Як ти, коханий, солдате, солдатику?
Дуже я скучила вже...
Фото оте, де в домашнім халатику,
Знаю, від куль береже.
Рідний, згадалося: "в долю засіяно..."
Скоро скінчаться "жнива".
То лиш здалося, що холодом віяно, -
Вірою правда жива...

Автор: Леонова Наталя
Місто Одеса
Запрошую до поетичного діалогу Віктора Остроуха

***
Як ти там, сонечко? Скучив безмежно.
Теж обіймаю в думках.
Важко тут спати в окопах бентежних:
Зброя не гріє в руках.
Вибухи знову. До біса флегматику.
В полум'ї хлібне зело.
Фото, де ти у домашнім халатику
Віриш, мене вберегло.
Всі твої вісточки — вперта надія,
Що повернуся живим.
Знищимо скоро усіх лиходіїв,
Зникнуть всі орки мов дим.
Скоро, рідненька, розлуку цю скосимо.
Стануть живими слова.
Наше кохання не змиється росами.
Правдою віра жива.

Буде нам любо, голубонько мила.
Знову в думках обійняв.
Наша любов — перший вісник до миру.
Вибух. Аж холод пройняв...
Пекло. Убитих страшна математика.
Правди ж дозріє зерно.
Фото мов щит, де ти, люба, в халатику
Нашу любов вберегло.
Скільки вже крові пролито-засіяно,
Надто жорстокі "жнива".
Нам Перемога лиш тільки відміряна.
Вірою правда жива.

Автор: Віктор ОСТРОУХ
смт. Черняхів
Житомирська область

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.07.2022. ***
• 30.07.2022. ***
• 29.07.2022. ***
• 28.07.2022. ***
• 27.07.2022. ***
• 26.07.2022. ***
• 25.07.2022. ***
• 21.07.2022. ***
• 20.07.2022. ***
• 15.07.2022. ***
• 14.07.2022. ***
• 12.07.2022. ***
• 10.07.2022. ***
• 09.07.2022. С. Шелковий
• 08.07.2022. Передчуття. С. Шелковий
• 07.07.2022. ***
• 02.07.2022. ***