***

Миро Слава: литературный дневник

Схилилися знамена і вітрила,
Розгубленість в обличчях і серцях,
І вся планета ніби заніміла
І пробує повірити в цей жах.


Ридає Бог на вічному престолі,
Не бачили давно на небесах
Прострелені потилиці і долі,
І свастики на зламаних тілах.


Хоча, напевно, долітав до неба
Старечий стогін і дитячий плач,
Дівочий божевільний крик «Не треба!»
І регіт орків із смердючих пащ…


Маленька Буча стала, як безодня,
Згорів під танком тихий світлий рай...
Гуляй, Іван, нам можна все сьогодні,
Хабаровськ і Іваново, гуляй!


Столітні сосни хмарами накрило,
Та поливав свинець замість води,
І полягали люди у могили,
І вкрилися землею назавжди.


Летять у далечінь небесні сотні,
Вже без турбот, без болю і без крил,
Над ямою тремтить дідусь самотній,
Шукає рідних серед сотень тіл.


За краще місце б’ються репортери,
І роблять фото в різних кольорах,
Всі видання, всі світові етери
На рейтинги помножать чорний жах...
 
Барвиста земле, чом ти замовчала?
Чом над світами тиша аж дзвенить?
Ми ж говорили… ні, ми всі кричали,
А ви не чули. Жріть, панове, жріть!


Заклейте писок стрічкою із газу,
Готуйтесь до наступної зими
І слухайте, як рашенська зараза
Вам завтра скаже: «Це були не ми… 


…Ми атакуєм виключно любов’ю,
Хіба ми брали участь у війні?
Ми сіяли добро у Придністров’ї,
У Грузії, в Донбасі і Чечні».


Це вже було. І з нами, і не з нами.
І це, на жаль, триває сотні літ...
Для всього світу Буча – це екзамен:
Чи має право жити білий світ?!!


Якщо у ньому здохла справедливість,
Якщо свободу продають, як крам,
Хай буде він, як з постера, красивим,
Навіщо світ такий потрібен нам?!!


А виродків ми точно відшукаєм,
Ґвалтівників, убивць і паліїв,
В Іванові, в Хабаровському краї,
Як треба, то дістанем з-під землі.


Щоб згинув рід ваш сатанинський, сучий,
Щоб, як один, вожді перевелись,
Лише тоді всміхнеться наша Буча,
І спробує зажити, як колись…


Петро МАГА, актор, поет-пісняр, один із телеведучих програми «Шустер LIVE».



Другие статьи в литературном дневнике: