***

А що отам, за тією тінню?
Кого ховає слід чорноти?
Світ невблаганний, як час — неспинний,
привів навмисне мене сюди:
в цю мить, цей вимір, у цю кімнату,
де тіні мишами шарудять...
Вже б засинати...
А як же спати,
коли домівку твою бомблять?!
І вже за тінню не заховаєш
ані думок, ані почуттів.
Нечисть поглумилася над краєм
і зажадала кривавих жнив.
Люто волаєш, щоб світ отямить!..
Чорним по білому йдуть думки.
Постріл за пострілом... Свіжа яма...
І ріки відчаю вздовж щоки...
Несила спати... От-от світання.
І сірі тіні втечуть з очей.
Я кожен день тут живу востаннє,
за кожним з днів надміцне плече
Героя...
Сон його на "нулеві",
де навіть нечисті не меди.
Там досі пекло.., часи лютневі
і миті лічені до біди...

© Оксана Воркун-Цепенда, 19.07.2022

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.07.2022. ***
• 30.07.2022. ***
• 29.07.2022. ***
• 28.07.2022. ***
• 27.07.2022. ***
• 26.07.2022. ***
• 25.07.2022. ***
• 21.07.2022. ***
• 20.07.2022. ***
• 15.07.2022. ***
• 14.07.2022. ***
• 12.07.2022. ***
• 10.07.2022. ***
• 09.07.2022. С. Шелковий
• 08.07.2022. Передчуття. С. Шелковий
• 07.07.2022. ***
• 02.07.2022. ***