Ще тиждень липня, тиждень серця літа. Я свято своє тихо відгуляв, Бо навкруги журбою все повите, І кров війни впадає в зелень трав,
Куди вже впали перестиглі вишні, Що їх нема кому збирать в ці дні... І райдуги липневі дивовижні Зі смутком линуть до очей мені.
Дерева плачуть Вишнями-сльозами, Бо хазяї в бігах, або ж в землі...
Багряні судні хмари йдуть над нами. А в снах своїх під стиглими гілками - Ми й досі ще - щасливі і малі...
26.7.22
С.Шелковий,
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.