***

Привіт, я з України. І я померла вчора.

Не буквально. Але це могло легко статись.
Мені просто пощастило..
Пощастило жити не в Бучі.
Пощастило народитись не в Маріуполі.
Пощастило, що не в мій будинок влучила ворожа ракета.
Пощастило, що на журналістських фото зображено не моє понівечене тіло.

Це випадковість. Лотерея. Гра Всесвіту.

Кожен з українців міг бути вбитии; вчора, місяць тому або 24 лютого.
Просто тому,що ми живемо в своїй країні.

І кожен з нас помирає всередині кожного дня. Знову і знову.
Навіть перебуваючи у безпеці.
Навіть продовжуючи «жити».

Другие статьи в литературном дневнике:

• 28.04.2022. ***
• 27.04.2022. ***
• 26.04.2022. ***
• 25.04.2022. ***
• 24.04.2022. ***
• 23.04.2022. ***
• 22.04.2022. ***
• 21.04.2022. ***
• 20.04.2022. ***
• 19.04.2022. ***
• 18.04.2022. ***
• 17.04.2022. ***
• 16.04.2022. ***
• 15.04.2022. ***
• 14.04.2022. ***
• 13.04.2022. ***
• 12.04.2022. Марiуполю
• 11.04.2022. ***
• 10.04.2022. ***
• 09.04.2022. ***
• 08.04.2022. ***
• 07.04.2022. ***
• 06.04.2022. ***
• 05.04.2022. ***
• 04.04.2022. ***
• 03.04.2022. ***
• 02.04.2022. ***
• 01.04.2022. ***