***

Я на пісні колись була багата,
а не співаю – ще, мабуть, не час.
Лиха біда, що оминула нас,
не оминула ні сестри, ні брата.

У Польщі – великодні писанки,
цвітуть братки, гніздуються лелеки.
Ми тут проїздом. Ми мандрівники.
Ми горнемось до берега безпеки.

Нас кинула сюди ударна хвиля.
За нами – не один жалобний дзвін.
За нами ворог – чи людина він?! –
сп’янілий від дикунства і свавілля.

Зґвалтована сестра, убитий брат,
старенька, збожеволіла від горя...
Але горять ясніше устократ
дві барви: барва сонця й барва моря.

Люцина Хворост

Другие статьи в литературном дневнике:

• 28.04.2022. ***
• 27.04.2022. ***
• 26.04.2022. ***
• 25.04.2022. ***
• 24.04.2022. ***
• 23.04.2022. ***
• 22.04.2022. ***
• 21.04.2022. ***
• 20.04.2022. ***
• 19.04.2022. ***
• 18.04.2022. ***
• 17.04.2022. ***
• 16.04.2022. ***
• 15.04.2022. ***
• 14.04.2022. ***
• 13.04.2022. ***
• 12.04.2022. Марiуполю
• 11.04.2022. ***
• 10.04.2022. ***
• 09.04.2022. ***
• 08.04.2022. ***
• 07.04.2022. ***
• 06.04.2022. ***
• 05.04.2022. ***
• 04.04.2022. ***
• 03.04.2022. ***
• 02.04.2022. ***
• 01.04.2022. ***