***

Миро Слава: литературный дневник

Йшла Україна на Голгофу.
А поруч з нею йшов Христос.
Несла свій Хрест, а Він йшов збоку -
Нечутний і незримий Хтось.


"Ти не журись. Я - тут. Я - поряд!
Ще не забув, як Хрест нести!
Хай що лиш хочуть, те й говорять.
Я ж знаю, як молилась Ти!


Твої церкви не порожніли.
Ти і в підпіллі - все ж була!
Тебе не раз змести хотіли.
А ти, в молитві, все ж жила!


І нині в бій зі Сатаною,
Неначе обрана, ідеш.
І Хрест, колись обмитий мною,
Ти на своїх плечах несеш!


Я відчуваю Твої рани.
Вони у моїх запекли.
Йдеш без облуди і омани,
Хоч ноги важко затекли.


Твоя Голгофа - то руїна:
Гостомель, Буча та Ірпінь.
Ти дуже вільна, Україно!
Але не вільна від терпінь.


Ти - вільна духом, платиш тілом!
Таких не любить Сатана.
Бо добра серцем, вірна ділом.
І нині... ти таки - одна...


Хоч є у тебе Вероніка.
І свій Симон... Не підведе...
Та ти - одна. Одна од віку...
Хто в тебе вірив? Хто і де?


А ти ідеш і ... не вмираєш.
І з кожним кроком - тяжчий Хрест!
На себе взори всі звертаєш.
Гартуєш волю, дух і честь!


Весь світ, неначе справді, натовп,
На тебе дивиться тепер.
ЄС... ООН... Ще хто там? НАТО!
І той кривавий людожер...


Ніхто! Ніхто не ждав від тебе
Такої сили і снаги.
Ти просиш їх:"Закрийте Небо!"
Нема твоїм словам ваги.


Лиш на наступній, з кожних, стацій,
Де ти спіткнулась у крові,
Новий пакет чергових санкцій
На поміч кинуто тобі.


Лиш зараз, у крові обмитій,
Тобі повірили таки.
А ти рахуєш дні і миті.
Хоча напевне, навпаки.


Усі дивуються юрбою,
І у захопленні вже й часом.
Не знають: Я іду з Тобою.
Отож - воскреснемо ми РАЗОМ!


Мирослава Сидор
19.04.2022



Другие статьи в литературном дневнике: