***

Побудь коло мене. Навколо - негода і сирість.
Мені трохи лячно. І вкотре долає втома.
У цій очевидності вартісна тиха щирість,
Заходь, коли хочеш... Бо серце навстіж, як вдома.

Часи неспокійні. Любов, як безпека й початок.
Чи можна до тебе? На руки, у серце й тишу...
У цьому бедламі вселенські масштаби страти.
Як будеш десь поруч, заходь у гості у душу...

Бо серед новин про невігластво, смерть та відчай
Довіра безцінна - як дихати, йти і жити.
І тисячі слів - відпечаток сердечних свідчень,
Говорять про те, що в заваренім чаї літо...
#НаталіяЛазука

Другие статьи в литературном дневнике:

• 28.04.2022. ***
• 27.04.2022. ***
• 26.04.2022. ***
• 25.04.2022. ***
• 24.04.2022. ***
• 23.04.2022. ***
• 22.04.2022. ***
• 21.04.2022. ***
• 20.04.2022. ***
• 19.04.2022. ***
• 18.04.2022. ***
• 17.04.2022. ***
• 16.04.2022. ***
• 15.04.2022. ***
• 14.04.2022. ***
• 13.04.2022. ***
• 12.04.2022. Марiуполю
• 11.04.2022. ***
• 10.04.2022. ***
• 09.04.2022. ***
• 08.04.2022. ***
• 07.04.2022. ***
• 06.04.2022. ***
• 05.04.2022. ***
• 04.04.2022. ***
• 03.04.2022. ***
• 02.04.2022. ***
• 01.04.2022. ***