***

Миро Слава: литературный дневник

Мойсей народ свій вів через пустелю.
Послав Господь їм воду за труда.
А в нас яку не вдариш кАйлом скелю -
зівсюди рине кров, а не вода.


... Я ж не Мойсей. Народ - на рані рана.
Моє чоло побила сивина.
Куди іти? Земля Обітована -
вона ж під нами, наша, ось вона!


Та ще ж яка, мій Господи, багата!
Лісами щедра, зЕрном золота.
Міцна зелом, скотиною рогата.
Народом добра, вірою свята.


Хто тут не жив!
А в нагороду
хто вдячен був коли цьому народу?!.
ЛІНА КОСТЕНКО


БЕРЕСТЕЧКО (уривок)



Другие статьи в литературном дневнике: