Нахиляюсь у тиші над віршем,
ніби мати над немовлям.
Добрий день, мій хороший, вір же,
вір губам моїм і словам.
Вір, що я тебе не помічу,
коли в груди ввійдеш крадькома.
Вір, я злого тобі не зичу
в мене ж зла за душею нема?
Вір же, викоханий в любові,
що заловлений під абажур,
ти в ночах нахопився на повені
карооких юначих зажур.
Хай на очі впаде золотаве
Слово. Ніби зоря, упаде.
З хвилі скинеться і плавниками
в груди вдарить і в горло ввійде.
Слово, слово, достиглий смут мій.
Слово, слово. Вечірній див.
Не заради осмут осудних,
не для буднів. Не для надій.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
