Не обезволь мене, високе слово,
І не знесиль мене, високий крик.
Чи не дарма навчився чоловік
Благословенної людської мови?
Чи не дарма священну лють свою
Вливати іншим в уші, як отруту,
Що власну душу спопелить, боюсь,
Останками чуттів і словобрухту.
Так само, як і душу перечуту,
І душу, тої люті вже начуту.
Чи не дарма? Чи не дарма? Чи не.
Намарне слово, коли дій забракне,
Як слово рук мине, борінь мине,
Лише тваринного не проминувши страху.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
