***

Дерев'яними очима Харків дивиться у зиму,
Крізь блекаут позирає на гармидар світовий.
В ці часи твій спів у ритмі, а до того ж ще і в риму, -
Є насправді вдох і видих, пульс і кровообіг твій.

Тисячі обличч дірявих з лісу здертими бинтами
Залепило моє місто, бо й залізо, і бетон
Кожен вибух розмітає смертоносними шматками...
Місце - Слобода, фортеця.
Час - атас, Армагеддон...

Але чути: Юля й Надя в Домі вчених під бандуру
Заспівали. - Залунали з гаю-раю голоси,
Меццо Харкова й Полтави...
Тож не ти один крізь мури
Надсилаєш подих віри крізь розтрощені часи.

Триста днів вже наше світло
Стримує той темний простір,
Де смердить отруйне кодло -
Царство гарпій та щурів...
І на кожний біса вибух, і на кожний звіра постріл,
Чутно - відповідь скресає:
Спів, одвічний людський спів.

20.12.22
Харків

-------

Фото - С.Шелковий, грудень 22, Харків

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.12.2022. ***
• 26.12.2022. ***
• 25.12.2022. ***
• 21.12.2022. ***
• 19.12.2022. ***
• 18.12.2022. ***
• 14.12.2022. ***
• 13.12.2022. ***
• 11.12.2022. ***
• 06.12.2022. ***
• 04.12.2022. ***
• 03.12.2022. ***