***

Миро Слава: литературный дневник

Хто знав, що почнемо так цінувати світло?
Кожна іскорка, спалах тепер на вагу золота.
Тамуємо подих, тишком домовляємося з вітром,
щоб не водився зі слякоттю і не тяг за собою холоду.
Мить, коли от-от мають вимкнути "за графіком" ,
до дрібниць продумана — щоби ліхтар під рукою...
І от, вчасно згасло... Думаєш, як би у що не втрафити,
поки шукаєш в темені нинішню світлозброю.
День короткий, а ніч так вправно хапає тебе за очі,
що не відаєш, як вміститися в куций шмат часопростору.
Але насправді дякуєш... Дякуєш ЗСУ і ночі,
бо так вправно ховають тебе від ворожих пострілів...


© Оксана Воркун-Цепенда, 10.12.2022



Другие статьи в литературном дневнике:

  • 29.12.2022. ***
  • 26.12.2022. ***
  • 25.12.2022. ***
  • 21.12.2022. ***
  • 19.12.2022. ***
  • 18.12.2022. ***
  • 14.12.2022. ***
  • 13.12.2022. ***
  • 11.12.2022. ***
  • 06.12.2022. ***
  • 04.12.2022. ***
  • 03.12.2022. ***