***
Публикация рецензии на «Йейтс В. Б. Троянда свiту. Переклад»
Хто снив отим, що промине краса мов сон?
Скорботним гонором черлені сповнені уста
Бо все минає – істина одвічна і проста
З отих часів, як спопелів хоробрий Іліон
І Уснеха синів ковтнула чорнота.
І ми в турботах і журбі розвіємось мов дим,
Та серед лиць людських, що линуть із землі,
Під піною небес, де зорі відцвіли
Поміж блідих громад води, під вітром крижаним
Постане образ самоти.
Архангели, схиліться перед нею у небесній висоті!
Для вас раніше, аніж вперше стукіт серця пролунав
Над прірвою Небес Бог втомлений літав
Він розстелив зелений світ в одвічній доброті
Щоб ніжки ці блукали в самоті.
Йейтс В. Б. Скрипаль з Дунея. Переклад
Шон Маклех
Коли в Дунеї граю на скрипці я
Танцює народ як хвиля морська,
Мій кузен – священик з Кілварна,
Мій брат – священик із Мохараба.
Нехай же моляться кожен день,
Хоча не гірше це вмію я,
Я читаю лише книгу пісень,
Що купив у Слайго погожого дня.
Колись прийдемо всі, як прийде час
До Петра й воріт, де райський мед,
Петро привітає трьох усіх нас
Та мене пропустить вперед.
Тому, що радісний праведник,
Бо прийшов він не в час гіркий,
Бо веселі цінують скрипку,
Бо танець – він теж святий.
І мене побачивши натовп
На майдані де раю ріка
Загукає: «Скрипаль із Дунея!»
Затанцює як хвиля морська!
Йейтс В.Б. Скрипач с Дуней . Перевод
Шон Маклех
Когда в Дуне играю на скрипке я
Танцует народ как волна морская ,
Мой кузен - священник Килварна ,
Мой брат - священник Мохараба .
Пусть молятся каждый день ,
Хотя не хуже это умею я ,
Я читаю только книгу песен ,
Что купил в Слайго погожий день .
Когда придем все , как придет время
До Петра и ворот , где райский мед ,
Петр приветствует трех всех нас
Но меня пропустит вперед.
Потому что радостный праведник ,
Потому пришел не во время горький ,
Потому веселые ценят скрипку ,
Потому танец - он тоже святой.
И меня увидев толпу
На площади где рай река
Загукает : «Скрипач с Дуней ! »
Станцует как волна морская !
Ужель та самая Татьяна?
Гольгертс
Предо мною женщина, в девичестве смелость нашедшая,
навязаться холодному цинику-негодяю.
А до этого видевшая только сны сумасшедшие
о том, как спасают её, всех врагов побеждая.
Но открывшись, не стало легко. И казалось, что треснула,
словно льдинка душа, когда "слил" он её, подставил -
как теперь говорят. Вышла замуж за человека трезвого,
достойного в соблюдении всех общепринятых правил.
Чувство долга, увы, никогда не заменит влюблённости,
не говоря уже о любви. Терпение - мать воли, то есть
нельзя изменять, ибо подло, и придётся вдвоём нести
этот крест уважения, как чувство скупое, простое.
Через годы приходит к ней тайно, тот змей-искуситель, но
она, руководствуясь может быть давней обидой,
говорит ему: - "Нет, мой герой, не люблю подозрительных
типов!" и плачет, плачет над жизнью разбитой...
... Захлопнулась книга. За мужским субъективным прочтением,
показалось, что мысль не нова, да и текст далеко не священный.
Отчего же тогда я пью кофе, курю, и почти не ем
ничего, кроме странных своих ощущений?
Другие статьи в литературном дневнике:
