Життя, як річку не перейдеш вбрід. Та, певно, в ньому і немає броду. Заходь по груди у студену воду, Пливи, пливи, пливи десятки літ!
Не уникай в путі круговороту — Хай руки загартуються твої, Бо доведеться плавати і проти, І впоперек стрімкої течії.
Коли ж попадеш в смугу теплих течій, Коли душа розніжиться без меж, Ослабнуть руки і отерпнуть плечі, І вже навряд чи далі попливеш.
Зануриш серце у блаженну втому, Запрагнеш тільки затишку... О, ні! Як жити, зачепившись на мілкому, То краще потонуть на глибині.
#ЛінаКостенко
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.