Проводи

Хрести дубові туляться в берізках.
Квітує поле в пахощах медове.
Прославши скатерті при обелісках,
своїх солдатів поминають вдови.

Вже оддзвонили дзвони Великодні.
Вже на гробках молебні одслужили.
Такі сумні й задумані сьогодні,
ой, затужили вдови, затужили!

Що мій лежить за Віслою далеко.
Якби землі хоч рідної на труни.
А ті ж обличчя - як скрипкова дека,
що вже на скрипці порвані всі струни.

А мій пропав десь безвісти, не знаю.
Чи хоч над ним горбочок нагорнули?
Як я ж тепер чужих тут поминаю,
щоб і мого десь люди пом'янули!

А я ж нічого в Бога не просила,
мені ж тоді було хоч в ополонку,
що я ж дитя під серцем ще носила,
а вже мені прислали похоронку.

Великий день... Великдень Перемоги...
Все ж, наче вчора. А літа минають...
На проводи, в степу біля дороги,
своїх солдатів вдови поминають.

Ліна Костенко

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.05.2021. ***
• 29.05.2021. ***
• 27.05.2021. ***
• 26.05.2021. ***
• 25.05.2021. Нема нам щастя
• 23.05.2021. Блажен той муж
• 22.05.2021. ***
• 21.05.2021. ***
• 19.05.2021. На все час
• 18.05.2021. ***
• 17.05.2021. ***
• 16.05.2021. ***
• 15.05.2021. ***
• 13.05.2021. Пелюстки старовинного романсу
• 09.05.2021. Проводи
• 08.05.2021. Тут обелiскiв цiла рота
• 05.05.2021. Рясним букетом
• 03.05.2021. О, земле втрачена, явися
• 02.05.2021. ***
• 01.05.2021. Перш, нiж пiвень запiе