Повернення Шевченка

Миро Слава: литературный дневник

Заслання, самота, солдатчина. Нічого.
Нічого - Оренбург. Нічого - Косарал.
Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого.
Нічого, якось жив і якось не вмирав.


Вернувся в Петербург, і ось у Петербурзі -
після таких років такої самоти! -
овацію таку йому зробили друзі! -
коли він увійшов.
І він не зміг іти.


Він прихилився раптом до колони.
Сльоза чомусь набігла до повік.
Бо, знаєте... із которги в салони...
не зразу усміхнеться чоловік...


Ліна Костенко



Другие статьи в литературном дневнике: