Острiв Очiкування
Шон Маклех
«Відпливаючи , вони почули:
«Де вони тепер? Вони віддалились!
Це не вони!»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Вони очікували – але не нас.
Вони теж – орачі холодного моря,
Вони теж дивляться поглядом безнадії
На нескінченну вервечку хвиль,
Вони теж думали, що хвилі це гори,
Тільки солоні, прозорі та сині,
Вони теж просякнуті запахом риби
І майструють човни, як колиски,
Вони закидали сіті в безодню легенд,
Вони теж ловили рибу «майбутнє».
Але вони чекають – вічно чекають,
Марно вдивляючись в ультрамарин:
Людей на човнах – але не нас!
Людей вісників – але не нас!
Людей-блукальців – але інших!
Ми залишимо їх – в очікуванні,
Збирати слова
В подерті мішки спогадів,
Будувати свої хижі
З важким каменів надії.
Бо ми не ті , ми завжди не ті…
Ми лише шукаємо…
Ми лише віримо і сподіваємось…
Лишаємо за туманом острів Очікування
Який більше ніхто не знайде…
Людей, до яких більше
Ніхто не прийде…
...
остров Ожидание
Шон Маклех
«Уплывая, они услышали:
«Где они теперь? Удалились!
Это не они »
(Скала «Плавание Майл-Дуйн»)
Они (ожидали...) Но. Не нас.
... они. Пахари!! (холодного моря...
Они смотрящие! (безнадежности...) Взглядом!!
(на бесконечную...) Череду.
Волн...
...
Они думали... что. Волны это горы.
(только...!!) Соленые. Синие...
... и. Прозрачные.
Они (пропитаны...!) Запахом... рыбы.
И лодки! (мастерят...) Как колыбели...!!
... сети. Они забрасывали... (в бездну легенд...
И... ловили! Рыбу «будущее».
...
... но. Они ждут - вечно ждут!!
(тщетно...!) Вглядываясь в ультрамарин:
... людей. На лодках - но не нас!
... людей. Вестников - но не нас!
Людей скитальцев - но. Других!
(мы оставим...) Их.
... в ожидании. Собирать. Слова.
В... рваные. Мешки. Воспоминаний.
...
... строить. Свои (хищные...) С тяжелым каменем! Надежды.
Потому что... мы! (не те...
Мы всегда... не те. Мы... лишь. Ищем...
Мы (только верим и надеемся...
... оставляя. За туманами... остров!! Ожидания.
(который...!
Больше... никто не найдет...
Людей.
(к которым...
... более. Никто... не приедет ...
=====
Острiв сокола
Шон Маклех
«Один з них побачив величезного сокола.
- Цей птах схожий на тих, що водяться в Ірландії! –
сказав він…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Цей острів ми хотіли назвати Едохас,
Хоча слід було б назвати Ар Аш,
Але назвали його островом Сокола,
Чи то самотнім островом Горм,
Бо бачили ми там ірландського птаха,
Що летів до берегів милої серцю Ерінн,
До якої ми марно шукали шлях,
І вже не вірили, що повернутись можливо,
І вже не вірили, що вона десь є в Океані –
Цьому темному Океані Неповернення
Є наша зелена Вітчизна, наша земля трави,
Зілля ніжного спокою і тихої радості,
Не вірили, що в цьому Океані Зневіри,
У Морі Вічних Блукань є наша земля радості,
Земля пісень вогненних свят і сумного вересу,
Земля мовчазних монахів і гомінких скрипалів,
Земля дзвону молитов і безглуздих жартів,
Земля квітки Нонін і дерева Кранн Кулінн –
Наша Ірландія…
Примітки:
Якщо стояти на березі Океану в графстві Клер, точніше в графстві Конте ан Хларь (Contae an Chlair) то хвилі інколи співають: «Na teacht ar ais!» Не вірете? Тоді постійте і послухайте…
...
Остров сокола
Шон Маклех
«Один из них увидел огромного сокола.
- Эта птица похож на тех, что водятся в Ирландии! -
сказал он ... »
(Скала «Плавание Майл-Дуйн»)
Этот остров... мы хотели назвать: Едохас.
Хотя... следовало бы назвать: Ар Аш.
... но. Назвали его (островом...) Сокола.
Тот одинокий (затерянный...) Остров Горм.
(от того...!) Что... видели мы там. Ирландскую птицу.
... летевшей!!
К берегам (милой сердцу...) Эринн.
... к которой мы. Тщетно! Искали путь.
(и уже не верили...) Что...
... вернуться. Возможно.
И... уже не верили (что...) Она - где то есть!! В Океане...
... в. Этом темном! Океане. Невозвращение...
...
... но. Есть! Наша зеленая Отчизна...
(наша земля травы...
... это зелье...!! Нежного покоя и тихой радости...
... мы. Не верили.
(что...) В этом Океане Уныния...
В Мори - Вечных блужданий!
... эта наша. Земля радости. Земля песен... огненных!
Праздников!! И грустного вереска...
Земля... молчаливых монахов (и скрипачей шумных...
Земля... колокола молитв. И... нелепых шуток.
(земля цветка...) Нонни и дерева - Кранн Кулинн!
... наша. Ирландия ...
Примечания:
Если стоять на берегу Океана в графстве Клэр, точнее в графстве Конте ан Хларь (Contae an Chlair) то волны иногда поют: «Na teacht ar ais» Не Вирему? Тогда постойте и послушайте ...
Острiв Орла
Шон Маклех
«Ще вони виявили на тому острові
маленьку закинуту церкву та руїни замку
і знайшли старого сивого відлюдника,
що був вдягнений лише
у власне довге волосся, що сягало землі…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Я останній з супутників Брендана,
Останній, хто лишився у світі людей,
Останній прочанин країни Високих Хвиль,
Останній охоронець давніх календарів Ерінн,
Останній носій забутої істини знаків Фаль.
Я так давно жив на цьому острові Орла,
Що сам час став єдиним моїм сучасником,
Тільки вітер простору лишився мені другом,
Свідком моїх омовінь в озері історії.
Мої супутники стали супутниками тіней,
Наш корабель став тліном минулого,
Спогадом зашкарублих старечих рук,
Трухою років, пилом минувшини.
Їжте цих овець, що блукати приречені
Разом зі мною – відлюдником одкровення,
Цих кудлатих громадян забутої республіки,
Цих волохатих підданих давно зниклого короля,
Імення якого забули навіть червоні зорі Ведмедя,
Навіть краплі туману не згадають його голосу.
А ще виглядайте величезного хижого птаха,
Подивіться на диво з див – озеро молодості,
Перш ніж вирушити у нескінченне море сучасності
І лишити мене тут – чекати на одкровення –
Століття, а може й вічність. На одкровення
Яке ніколи не прийде на цю землю руїн…
...
Я (последний...
Из спутников. Брендана...
Последний...!
(кто...) Остался!! (в мире людей...
... и. Последний паломник (из страны...) Волн Высоких.
... а также. Последний! Охранник.
Стихи о надежде
Игорь Белкин
Из цикла НЕПРАВИЛЬНЫЕ СТИХИ.
Если хорошо вам спится близ любого сквозняка, значит, вы летите птицей, пусть бескрылою пока, пусть во сне, но всё ж летите, не сидите на горшке возле моря и корыта в обособленном мирке.
Если золотая рыбка не запуталась в сети, если кожу гложут цыпки от шести и до шести, не печальтесь, эта участь приготовлена для нас специально, чтобы мучить нас надеждой каждый час.
Так же сущ и гвоздь в ботинке, чёрный прыщик на носу, корь, желтуха или свинка, недруги-клещи в лесу; злые волки на экране, у подъезда наркоман, мышь скребучая за ванной, вечно капающий кран.
На цепи страдает атом, непокорный динамит может разнести солдата – не поможет Айболит; человек себе хозяин в бодрых книгах и кино, а при войнах – пень с глазами (это, право, не смешно!)
Лира с арфой многострунны, балалайка – три струны, до Селены не доплюнуть, а козлы не певуны; соловей не ржёт ночами – не стоялый жеребец, он до горечи печален, он воистину певец...
А в Европе бабье лето, а в Москве идут дожди... Птица мечется Одеттой с оберегом на груди; птица, не терзай сознанье, крылья могут отрасти, не напрасно ожиданье – Лебедь твой уже в пути!
«»»»»»»»»»»»»»»»»
Entgegenkommen
Die ewig Unentwegten und Naiven
Ertragen freilich unsre Zweifel nicht.
Flach sei die Welt, erklaeren sie uns schlicht,
und Faselei die Sage von den Tiefen.
Denn sollt es wirklich andre Dimensionen
Als die zwei guten, altvertrauten geben,
Wie koennte da ein Mensch noch sicher wohnen,
Wie koennte da ein Mensch noch sorglos leben?
Um also einen Frieden zu erreichen,
So lasst uns eine Dimension denn streichen!
Denn sind die Unentwegten ehrlich,
Und ist das Tiefensehen so gefaehrlich,
Dann ist die dritte Dimension entbehrlich.
20.11.1936.
==============
Острiв сокола - проза на других языках, 09.06.2014 15:41
Острiв Очiкування - проза на других языках, 24.05.2014 01:19
Острiв Орла - проза на других языках, 20.05.2014 16:11
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
