«Три дні і три ночі
вони пливли вздовж скель
і так і не зуміли відшукати місця,
де можна було б
пристати до берега…»
(Скела «Плавання Майл-Дуйна»)
Яблука виснуть важкими тягарями
На островах нашої свідомості,
На гілках наших мрій листянозелених,
Падають у траву життя – густу, як літо,
Несподівану як травневі зливи,
Гірку як полин нашого отруєного часу.
Там мали б водитися химерні почварки –
Огидні, як зайди, колючі, як ці дні.
Але там порожньо. Стиглі яблука
Збирають тільки втомлені руки
Моряків розхристаного моря хвилин.
Якби не ці яблука, якби не цей острів,
Ми б не знали, що в цьому світі вітрів
Існує ще щось, крім солоної води «сьогодні»,
Крім гіркого присмаку морської піни,
Крім хвиль, що співають пісню смерті,
Але острів яблук – нам трапився…
Нам – орачам ірландського моря,
Нам – загорненим в картаті тканини,
Нам – приреченим на блукання…
Розфарбуйте це яблуко долі
Кольорами заграви…
...
остров яблок
Шон Маклех
«Три дня и три ночи
они плыли вдоль скал
и так и не сумели отыскать места,
где можно было бы
пристать к берегу ... »
(Скала «Плавание Майл-Дуйн»)
... яблоки. Виснут... тяжелыми. Грузами...
(на островах...!
Сознания. Нашего...
На ветвях (листянозелених...
... Наших. Мечтаний...! И...
Падают (в траву жизни...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.