***

... видела. Смешную карикатуру. На змея.

... он лежит на земле. Из пасти торчит яблоко. И всё его внутреннее

тело. Этими яблоками забито. Отчего... прорисовывается волнистая линия.

...

Уходящая... спина Адама. И... надпись.

...

... СТРАШНАЯ МЕСТЬ...

:)
Вот.

Катерина Крыжановская

...

Коли сонячно
Шон Маклех
«Людина створена не для того, щоб отримувати поразки.
Людину можна знищити, але перемогти її неможливо.»
(Ернест Гемінгвей)

Колись в молодості – ще у студентські роки я відвідував спіритуалістичний клуб «Зелена лампа» в Дубліні. Там збиралась молодь, що захоплювалась містикою, що була популярна в певних колах молоді в ті роки. У клубі було кілька груп – кожна зі своїми уявлення про потойбічний світ і зі своїми фантазіями. У нашому вузькому колі було прийнято викликати духи великих художників (бо ми чомусь вважали, що тільки їм дано блукати безтілесно у Всесвіті і спілкуватися з досі тілесно втіленими) і розмовляти з ними про їх картини. Згадавши раптом ті роки і себе в ті роки я написав таке:

Попрошу Вінсента ван Гога
Насмалювати мені знову
«Соняшники» -
Помріяти хочу
У світі вічного світла,
Де крім радості
Душа сповнена
Сонцем одвічним.
Попрошу Дмеймса МакНейла Віслера
Зобразити мені кольорами загадку,
Дивну таємницю буття
В ноктюрнах блакиті і срібла,
Сірості й золота.
Попрошу Клода Моне
Зобразити мені ще раз копиці –
Життя нашого невловимі миттєвості.
Чи може попрошу Тулуз-Лотрека
Завести мене знову у свій світ химерний
Світу людських сутінок…
Але ні!
Я попрошу Ежена Делакруа
Намалювати мені ще раз –
Тільки не на полотні
А в повітрі мого міста
Картину шаленого пориву –
«Свободу на барикадах»!

когда солнечно
Шон Маклех
« Человек создан не для того , чтобы получать поражения .
Человека можно уничтожить , но победить ее невозможно. »
( Эрнест Хемингуэй )

Когда-то в молодости - в студенческие годы я посещал спиритуалистический клуб «Зеленая лампа » в Дублине. Там собиралась молодежь, увлекалась мистикой , которая была популярна в определенных кругах молодежи в те годы. В клубе было несколько групп - каждая со своими представлениями о потустороннем мире и со своими фантазиями . В нашем узком кругу было принято вызывать духи великих художников (потому что мы почему-то считали , что только им дано бродить бестелесно во Вселенной и общаться с еще телесно воплощенными ) и разговаривать с ними об их картины. Вспомнив те годы и себя в те годы я написал:

Попрошу Винсента ван Гога
Нарисовать мне снова
« Подсолнухи» -
помечтать хочу
В мире вечного света ,
Где кроме радости
душа полна
Солнцем вечным .
Попрошу Дмеймса Макнейл Вислера
Изобразить мне цветами загадку ,
Странную тайну бытия
В Ноктюрнах лазури и серебра ,
Серости и золота.
Попрошу Клода Моне
Изобразить мне еще ;;раз кОпны -
Жизни нашей неуловимые мгновения .
Может попрошу Тулуз - Лотрека
Завести меня снова в свой ;;мир причудливый
Мира человеческих сумрак ...
Но нет!
Я попрошу Эжена Делакруа
Нарисовать мне еще ;;раз -
Только не на холсте
А в воздухе моего города
Картину безумного порыва -
« Свободу на баррикадах » !