Рецензия на «Мои стихи, как ласточки весну, приносят» (Анна Евгеньевна Васильева)
Очень понравилось стихотворение Анечка, держите перевод ---- По білому піску одна броджу, Безлюдно: море, я і вітер. Немов шовковий жовтий абажур, За горизонтом сонце світить. Сплетіння коренів соснових, глею Підтримує схил стежечки до моря. Я не про тебе думаю, про неї - Бо їй звикати до туги і горя. Мої вірші, як ластівки весну, Приносять мені спокою принаду. Коли її залишиш ти одну, То їй робити що? Блукать по Аду? Валентина Лысич 26.02.2021 08:11 • Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
