Рецензия на «Баллада о пятом битле» (Евгений Евтушенко)
Євген Євтушенко «Балада про п’ятого бітла» - переклад Володимира Туленка В жовтій субмарині, В жовтій субмарині четверо англійських хлопаків флотський суп варили, хтозна що творили, океан наллявши в тарілки. Загалом розумно суп для всіх присутніх із музичних кип’ячених нот, немов чайки дружньо бюстьє відчайдушно з спіднім підлітали до висот. Рик ракет – то з рока. Бітли всій Європі довели, що рок – то є пророк. Взявши спиці й шпульки мами-ліверпульки светрики в’язали їм під рок. Ринго Стар, Джон Ленон слізно на тій сцені зал благали так: «Be kind to us! Нам не треба стільки цих шалених криків Матері послухать хочуть нас!» Ті ліверпульчата статно, та без матів, ображать не стали глядачів. Бо, якщо ти ідол, То сприймай нас тихо – По-ці-но-ву-ва-чів! А одне дівчисько (з чубчиком бітлівським), мої вірші вчила недарма… Ось така ж бо доля – дарувала Полю на англійській «Станція Зима». Пошукав Маккартні на всесвітній карті станцію мою цю олівцем, де я був маленьким, де зростав, як редька, де пірнав у річку й озерце. Скажу принагідно, ніби п’ятим бітлом їздив з ними на концерти я. Та ось так вже сталось – разом не співали, але нині черга вже моя! Я, немов мадони Погляд Йоко Оно, На могилі Джона пам’ятаю у Нью-Йорці все ж. Носом субмарина Джону до могили хід прорила, та лягла там теж. Ангели не скажуть, де матусі в’яжуть нині, для в’язання їхній час. Головне їм, правда ж, діти, а не слава, Мами знову чути хочуть нас! Знають наші мами, де могили-шрами нашої загальної землі. В жовтій субмарині. В жовтій субмарині, як рідня, з бітлами ми знайшлись! Владимир Туленко 08.12.2017 18:15 • Заявить о нарушении
Весьма достойно , Владимир !!!
(Одно в голову лезет -- "по-ци-но-ву-ВАУ-ваУ-чив" ))) ... но это так ... не обращайте внимания ) Василий Муржа 28.07.2018 21:19 Заявить о нарушении
СпасиБО! :))) Володимир Висоцький «Балада про любов»
Коли вода всесвітнього потопу У межі берегів втулилась знов, Із піни вже минучого потоку На берег тихо вибралась Любов. Й розстанула в повітрі ще до строку, А строку було сорок сороков. І диваки на світі є такі, Що п’ють нектар цей жадібно з руки. І не чекають ні нагород, ні покарання, І думають, що дихають не так, Вони раптово потрапляють в такт Такого ж подиха із вечора, та з рання. Я поля закоханим встелю, Хай співають увісні, та й наяву, Дихаю - це значить, що люблю, Я люблю – це значить, що живу. (2) Чекають мандри нас й поневіряння, Любов – країна радісна й сумна І лицарям своїм випробування Складає й призначає лиш вона, Захоче і розлук, й у даль блукання, Полишить відпочинку й сну вона. Шалених тих назад не повернуть, Вони ж бо згодні навіть заплатить Будь чим, своїм життям би ризикнули, Щоб не зірвать, щоб тільки вберегти Чарівну нитку, щоб вперед іти.. Яку між ними доля протягнула. Свіжий вітер ім хмільним напоєм став, З ніг збивав із мертвих воскрешав, Бо, якщо ніколи не кохав, Значить, що не жив, й не існував. (3) Усіх, хто так захлинився любов’ю, До котрих вже не докричишся ввік, Рахують її брехня й базік роптання, І цей рахунок виписаний з крові, А ми поставим свічку на прощання Загиблим від любові марний лік. Їх голоси зливатись можуть в такт Їх душі ходять тільки у квітках, І вічністю навчились разом дихать, Зустрітися із подихом в вустах На хитких переправах і мостах, І перехрестя всесвіту проїхать. Я поля закоханим встелю, Хай співають увісні, та й наяву, Дихаю - це значить, що люблю, Я люблю – це значить, що живу. - Переклад Володимира Туленка ***** Владимир Высоцкий «Баллада о Любви» Когда вода всемирного потопа Вернулась вновь в границы берегов, Из пены уходящего потока На берег тихо выбралась Любовь И растворилась в воздухе до срока, А срока было сорок сороков. И чудаки - еще такие есть - Вдыхают полной грудью эту смесь, И ни наград не ждут, ни наказанья, И, думая, что дышат просто так, Они внезапно попадают в такт Такого же неровного дыханья... Только чувству, словно кораблю, Долго оставаться на плаву, Прежде чем узнать, что «я люблю», - То же, что дышу, или живу! И вдоволь будет странствий и скитаний, Страна Любви - великая страна! И с рыцарей своих для испытаний Всё строже станет спрашивать она. Потребует разлук и расстояний, Лишит покоя, отдыха и сна... Но вспять безумцев не поворотить, Они уже согласны заплатить Любой ценой - и жизнью бы рискнули, Чтобы не дать порвать, чтоб сохранить Волшебную невидимую нить, Которую меж ними протянули... Свежий ветер избранных пьянил, С ног сбивал, из мертвых воскрешал, Потому что, если не любил, Значит, и не жил, и не дышал! Но многих захлебнувшихся любовью - Не докричишься, сколько ни зови... Им счет ведут молва и пустословье, Но этот счет замешан на крови. А мы поставим свечи в изголовье Погибшим от невиданной любви... Их голосам дано сливаться в такт, И душам их дано бродить в цветах, И вечностью дышать в одно дыханье, И встретиться со вздохом на устах На хрупких переправах и мостах, На узких перекрестках мирозданья... Я поля влюбленным постелю, Пусть поют во сне и наяву! Я дышу - и значит, я люблю! Я люблю - и, значит, я живу! КА-РА-ОКЕ: http://www.youtube.com/watch?v=WHbQ8d8FVR8 Владимир Туленко 29.07.2018 07:34 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
