Баллада о пятом битле

Во втором действии рок-оперы "Идут белые снеги" в моем исполнении состоится премьера сочинения с неожиданным названием "Баллада о пятом битле".

В воспоминаниях Пола Маккартни рассказано о том, как во время первой поездки битлов в континентальную Европу его подружка подарила мою первую книжку по-английски «Станция Зима» и как битлы читали вслух друг другу мои стихи для хорошего настроения перед открытием занавеса.

Я видел их на концерте в Риме в 1964 году и не знал, что, оказывается, был в их поездке кем-то вроде пятого битла.


В желтой субмарине,
В желтой субмарине
четверо мальчишек-англичан
флотский суп варили,
черт-те что творили,
подливая в миски океан.

В общем, шло неглупо
сотворенье супа
из кипящих музыкальных нот,
и летели чайками
лифчики отчаянно,
и бросались трусики в полет.

Рык ракет был в роке.
Битлы всей Европе
доказали то, что рок — пророк.
Спицы взяв и шпульки,
мамы-ливерпульки
свитера вязали им под рок.

Ринго Старр, Джон Леннон
чуть не на коленях,
умоляли зал: «Be kind to us!
Нам не надо столько
воплей и восторга.
Мамы так хотят послушать нас!»

Но ливерпульчата
словом непечатным
не посмели обижать людей.
Если уж ты идол,
то терпи под игом
обо-жа-те-лей!

А одна девчонка-
битловская челка,
от стихов моих сходя с ума,
начитавшись вволю,
подарила Полю
по-английски «Станцию Зима».

Стал искать Маккартни
на всемирной карте
станцию мою карандашом,
где я уродился,
как в тайге редиска,
и купался в речке нагишом.

Вот мне что обидно —
вроде пятым битлом
по гастролям с ними ездил я,
да вот не успели —
вместе мы не спели!
Но сегодня очередь моя!

Я во время оно
обнял Йоко Оно
над могилой Джона
в городе Нью-Йорк.
Носом субмарина
к Джону ход прорыла
и прижалась к гробу, где он лег.

Ангелы не скажут,
где сегодня вяжут
мамы, вновь над спицами склонясь.
Им важнее, право,
дети, а не слава.
Мамы так хотят послушать нас!

Знают наши мамы:
все могилы-шрамы
нашей общей матери-земли.
В желтой субмарине,
в желтой субмарине,
в желтой субмарине
с битлами друг друга мы нашли!


Рецензии
Євген Євтушенко «Балада про п’ятого бітла»
- переклад Володимира Туленка

В жовтій субмарині,
В жовтій субмарині
четверо англійських хлопаків
флотський суп варили,
хтозна що творили,
океан наллявши в тарілки.

Загалом розумно
суп для всіх присутніх
із музичних кип’ячених нот,
немов чайки дружньо
бюстьє відчайдушно
з спіднім підлітали до висот.

Рик ракет – то з рока.
Бітли всій Європі
довели, що рок – то є пророк.
Взявши спиці й шпульки
мами-ліверпульки
светрики в’язали їм під рок.

Ринго Стар, Джон Ленон
слізно на тій сцені
зал благали так: «Be kind to us!
Нам не треба стільки
цих шалених криків
Матері послухать хочуть нас!»

Ті ліверпульчата
статно, та без матів,
ображать не стали глядачів.
Бо, якщо ти ідол,
То сприймай нас тихо –
По-ці-но-ву-ва-чів!

А одне дівчисько
(з чубчиком бітлівським),
мої вірші вчила недарма…
Ось така ж бо доля –
дарувала Полю
на англійській «Станція Зима».

Пошукав Маккартні
на всесвітній карті
станцію мою цю олівцем,
де я був маленьким,
де зростав, як редька,
де пірнав у річку й озерце.

Скажу принагідно,
ніби п’ятим бітлом
їздив з ними на концерти я.
Та ось так вже сталось –
разом не співали,
але нині черга вже моя!

Я, немов мадони
Погляд Йоко Оно,
На могилі Джона
пам’ятаю у Нью-Йорці все ж.
Носом субмарина
Джону до могили
хід прорила, та лягла там теж.

Ангели не скажуть,
де матусі в’яжуть
нині, для в’язання їхній час.
Головне їм, правда ж,
діти, а не слава,
Мами знову чути хочуть нас!

Знають наші мами,
де могили-шрами
нашої загальної землі.
В жовтій субмарині.
В жовтій субмарині,
як рідня, з бітлами ми знайшлись!

Владимир Туленко   08.12.2017 18:15     Заявить о нарушении
Весьма достойно , Владимир !!!

(Одно в голову лезет -- "по-ци-но-ву-ВАУ-ваУ-чив" ))) ...
но это так ... не обращайте внимания )

Василий Муржа   28.07.2018 21:19   Заявить о нарушении
СпасиБО! :))) Володимир Висоцький «Балада про любов»

Коли вода всесвітнього потопу
У межі берегів втулилась знов,
Із піни вже минучого потоку
На берег тихо вибралась Любов.
Й розстанула в повітрі ще до строку,
А строку було сорок сороков.

І диваки на світі є такі,
Що п’ють нектар цей жадібно з руки.
І не чекають ні нагород, ні покарання,
І думають, що дихають не так,
Вони раптово потрапляють в такт
Такого ж подиха із вечора, та з рання.

Я поля закоханим встелю,
Хай співають увісні, та й наяву,
Дихаю - це значить, що люблю,
Я люблю – це значить, що живу.

(2)
Чекають мандри нас й поневіряння,
Любов – країна радісна й сумна
І лицарям своїм випробування
Складає й призначає лиш вона,
Захоче і розлук, й у даль блукання,
Полишить відпочинку й сну вона.

Шалених тих назад не повернуть,
Вони ж бо згодні навіть заплатить
Будь чим, своїм життям би ризикнули,
Щоб не зірвать, щоб тільки вберегти
Чарівну нитку, щоб вперед іти..
Яку між ними доля протягнула.

Свіжий вітер ім хмільним напоєм став,
З ніг збивав із мертвих воскрешав,
Бо, якщо ніколи не кохав,
Значить, що не жив, й не існував.

(3)
Усіх, хто так захлинився любов’ю,
До котрих вже не докричишся ввік,
Рахують її брехня й базік роптання,
І цей рахунок виписаний з крові,
А ми поставим свічку на прощання
Загиблим від любові марний лік.

Їх голоси зливатись можуть в такт
Їх душі ходять тільки у квітках,
І вічністю навчились разом дихать,
Зустрітися із подихом в вустах
На хитких переправах і мостах,
І перехрестя всесвіту проїхать.
Я поля закоханим встелю,
Хай співають увісні, та й наяву,
Дихаю - це значить, що люблю,
Я люблю – це значить, що живу.
- Переклад Володимира Туленка

*****
Владимир Высоцкий «Баллада о Любви»

Когда вода всемирного потопа
Вернулась вновь в границы берегов,
Из пены уходящего потока
На берег тихо выбралась Любовь
И растворилась в воздухе до срока,
А срока было сорок сороков.

И чудаки - еще такие есть -
Вдыхают полной грудью эту смесь,
И ни наград не ждут, ни наказанья,
И, думая, что дышат просто так,
Они внезапно попадают в такт
Такого же неровного дыханья...

Только чувству, словно кораблю,
Долго оставаться на плаву,
Прежде чем узнать, что «я люблю», -
То же, что дышу, или живу!

И вдоволь будет странствий и скитаний,
Страна Любви - великая страна!
И с рыцарей своих для испытаний
Всё строже станет спрашивать она.
Потребует разлук и расстояний,
Лишит покоя, отдыха и сна...

Но вспять безумцев не поворотить,
Они уже согласны заплатить
Любой ценой - и жизнью бы рискнули,
Чтобы не дать порвать, чтоб сохранить
Волшебную невидимую нить,
Которую меж ними протянули...

Свежий ветер избранных пьянил,
С ног сбивал, из мертвых воскрешал,
Потому что, если не любил,
Значит, и не жил, и не дышал!

Но многих захлебнувшихся любовью -
Не докричишься, сколько ни зови...
Им счет ведут молва и пустословье,
Но этот счет замешан на крови.
А мы поставим свечи в изголовье
Погибшим от невиданной любви...

Их голосам дано сливаться в такт,
И душам их дано бродить в цветах,
И вечностью дышать в одно дыханье,
И встретиться со вздохом на устах
На хрупких переправах и мостах,
На узких перекрестках мирозданья...

Я поля влюбленным постелю,
Пусть поют во сне и наяву!
Я дышу - и значит, я люблю!
Я люблю - и, значит, я живу!

КА-РА-ОКЕ:

http://www.youtube.com/watch?v=WHbQ8d8FVR8


Владимир Туленко   29.07.2018 07:34   Заявить о нарушении
Владимир , хороший перевод у Вас !
Спасибо !

Василий Муржа   29.07.2018 10:13   Заявить о нарушении
На это произведение написано 115 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.