Читай мене нiжно
Илахим
Я читаю тебе повільно, як ніч лине в сутінки дня,
То з запалом, так божевільно, що палає душа моя.
(Лія Лембергська, Граматика дотику)
Читай мене, нехай твій кожний дотик
В мені відкриє первородний зміст.
Як я читаю, щоб пізнати, хто ти!
Мадмуазель, панянко, фройлян, місс -
І суть, і форма в тебе бездоганні!
Без штампів, без якихось там кліше!
То не хвилюйся - азбуку кохання
Не рано пізнавати нам уже!
Мережива для ночі - наші тіні.
Орнамент хай пробачать небеса.
Як брайлів шрифт, читається тремтіння,
Коли ось так засліплює краса.
Коли як штучне дихання - цілунки!
Ах, пані, фрау, леді чи мадам -
Згадати анатомію стосунків
Не пізно, як мені здається, нам.
Читай мене - я мов відкрита книжка.
До повної прозорості думок.
І сам я дочитався тишком-нишком
До справді потаємних сторінок.
В тобі є все: і Хлоя – I Джульєтта.
Є Мавка Лесі - є й Емануель.
Ти наче плід фантазії поета.
Бажання - мов в'язуча карамель.
На смак - то нектарин, то авокадо,
Хоча щоразу ніжні, мов суфле.
Так мало ночі; пристрасті багато.
І слів палких - а "ні", "або", "але"
Зникають, наче зорі з неба вранці
Із нашого з тобою словника.
Хто ми тепер? Співавтори? Коханці?
Грань, як тканина, надто вже тонка.
І втілитись готова мрія кожна.
Бо зрозуміти скоро вже даси:
Торкнутися губами навіть можна.
А зупинитись - вже не стане сил...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
