Попутчица...
Чуть-Чуть Другой
Ах, плоть свою - вручи одежде:
Мой взгляд - у глаз чтоб не прокис,
Попутчица, по морде врежь мне -
Как ветру кроной - барбарис...
Чья чёлка - чуть желтей пшеницы?
Прислушайся - почти вдали,
Словами, повесть нерестится -
Как - верховодки на мели!
Исправь - ошибки лоботряса:
Гляди, малюха - не со зла,
Словно бомжиха нА-ночь, трасса -
На пашню рыхлую легла...
Как сердце, будь - не слишком справа:
Чтоб пах тобою - иван-чай,
Напиться шороха, красава -
Из рук - боярышнику дай!
Тронь в небе - солнца одуванчик:
Во сне - сопит пока село,
Я - помню будущее, значит -
Оно - почти произошло...
С глухонемыми - ноты спелись:
Впервые, если - так опять,
Тебе, стихов мальчишью ересь -
Я - запрещаю запрещать!
В ладонях - мни звонок трамвая:
Красивой напрочь - как на грех,
Вместо тебя, чуть отставая -
Идёт - дорога слишком вверх...
Я не вірю у стукіт у груди та піну з вуст.
У добро з кулаками та мирність, що скалить ікла.
Я не вірю, що нами керує здоровий ґлузд,
А не те, що в подкастах та блогах ми чути звикли.
Абсолютно не вірю в нав'язливий альтруїзм.
І вождю-коновалу не вірю, що не второпав:
Не середні віки, коли кровопускань та клізм
Вистачало державі для відсічі всім хворобам.
Я не вірю в хороших царів та лихих бояр,
Бо паскудне оточення личить ще тій потворі.
І що ті, в кого вдома лиш безлад та перегар,
Доведуть до ладу всю безмежність проблем надворі.
Я не вірю, щоб нинішній бруд сам Геракл відмив,
Бо педальні коняки ще гірше загадять стайні.
Я не вірю, що нині поезія має вплив.
Я не вірю, що стадні безпечніші є, ніж стайні.
В те, що цінність вагоміша нині, аніж цінник.
В обіцянки гучні і занадто тріскучі гасла.
Що уракання збурює дух, що давненько зник.
І що можна роздмухати щось безнадійно згасле.
Я не вірю, що всі романтичні свічки гуртом
Подолати спроможні страшний побутовий морок.
Я не вірю, що там, де у мізках самий Содом,
Навкруги може бути щось краще, аніж Гоморра.
Я не вірю, що мрія впливає на майбуття -
Це останнє скоріше спаплюжить\спотворить мрію.
Я не вірю, що Бог контролює людське життя -
У бедламі вселенському сам психіатр здуріє.
Я не вірю, що доля святих краща, ніж у юд -
Всі дороги в цім світі приводять лише на цвинтар
(Та не гірше й людиною з голоду вмерти тут,
Ніж сконать від обжерства свинею іще де інде).
Я не вірю в моральний прогресс – все це маячня.
І від «ер милосердя» в прогнозах вже просто нудить.
Бо ж чому Петрик П'яточкін більше не слоненят -
Радше вибухи має лічити, аби заснути?
Я не вірю в нове покоління ані на мить -
Матюкня у сім'ї резонує з відлунням школи.
І хай кажуть, що світло в тунелі десь мерехтить -
Навіть власним очам не повірю про це ніколи.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
