Трояндове
Сенилга\ http://www.stihi.ru/2004/11/03-1585
Ти не квiтка,
Ти смуток, що ствердiв в пелюстку
Знову й знову кущ райський тебе напинає, мов хустку
Знову Троя в тобi пiдiйма лабiринтове щастя,
Щоб той смуток в росi розчинити
I впасти
То не я не
Зумiла життям прибувати,
То намарена вiчнiсть мене одягнула, як шати,
То розбещений Всесвiт пустив свою квiтку, як плiтку,
Щоб той смуток самому не знати
:::
Цей вірш такий щемний, такий "смуток, що ствердiв в пелюстку",
"То не я не
Зумiла життям прибувати,
То намарена вiчнiсть мене одягнула, як шати,
То розбещений Всесвiт пустив свою квiтку, як плiтку,
Щоб той смуток самому не знати
Нiколи, незвiдки"
***
це щось! щоб таке написати, навіть не знаю, що треба відчути, яке життя прожити...
я зрозуміла вже, що життя у Вас не просте, далеко од рідного краю...
Дуже вразила Ваша творчість таким особистим самобутнім поглядом на життя та його різноманітні явища, гарною мовою - природньою й вишуканою одночасно!
Багато чого мовою з цієї збірки я скопіювала собі до літ. щоденника, щоб ближче лежало)))
Вельми вдячна Вам, Шановна!
Нiколи, незвiдки
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
