Pro Vichnist Ганна Осадко

Олена Ра: литературный дневник

http://www.stihi.ru/2013/06/17/3069
Pro Vichnist
Ганна Осадко
погомоніли:
- може...?
- ще не час...
і розійшлись - водою та землею -
дві мудрості_самотності_людини,
з тавром незмінним:
"ВІЧНІСТЬ"
на чолі...
...у світі, де минущі біль та сльози,
де сміх минущий, де мина любов,
де літо-осінь - як пилок сріблястий
із крилець бабки - є - і вже нема -
так важко бути тим, хто не минає...


***
...ти відкриваєш двері: "Дорога,
я так втомився, де ти, серце, де ти?" -
нема нікого... пилюга і пил
осіли на дзеркалах і на книгах,
її немає років сто уже,
а іншої не буде років триста -
як перебути, як переболіти,
коли нема кінця ні снам, ні дням,
коли богів дарунок (чи покара) -
іти довіку шляхом у нікуди....


Рецензии
Написать рецензию
"100 років самотності" нагадує, та у вас усі 300...
а взагалі, усе в нашій свідомості - і дарунок, і покара, - залежить лише од точку зору, так ще кажуть нині: своя мапа світу у кожного,
варто змінити її - й усе зміниться, та легше промовити, чим перевернути світогляд
а коли вдається перевернути - життя вже інше живеш, без перевтілення


Олена Ра 12.10.2013 19:57 •



Другие статьи в литературном дневнике: