***

Вітер плаче моїми косами.
Зорі сняться моїм очам.
Мене вбито цієї осені.
Я не виросту. Вибач, мам.
Шум ракети, а далі - полум'я.
Сатанинський пекучий свист.
Світ на сотні частин розколений.
Мене вчора убив рашист.
Злий сусід наш - чорніший ворона,
Сіє смерть і розруху скрізь.
Мої ручки й лице спотворені.
Мої сльози - застиглий віск.
Всіх дівчаток, що вмерли юними
В білій сукні кладуть в труну.
Плаче небо дощами-сурмами.
Мене вбито і не одну.
Я повінчана буду з вічністю
Без весільних тонких одеж.
Ти ж матусю, убита відчаєм,
Кісточок моїх не збереш...
Небо пахне моїми косами.
Досі чую ракетний свист.
Мене вбито цієї осені.
Я ж любила її колись.

Автор: Діана Гальченко

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.09.2022. ***
• 28.09.2022. ***
• 27.09.2022. ***
• 26.09.2022. ***
• 23.09.2022. ***
• 22.09.2022. ***
• 21.09.2022. Мурашина зброя
• 20.09.2022. ***
• 19.09.2022. ***
• 18.09.2022. ***
• 17.09.2022. ***
• 11.09.2022. ***
• 10.09.2022. ***
• 09.09.2022. ***
• 07.09.2022. ***
• 03.09.2022. ***
• 01.09.2022. ***