***

Уклін тобі, літо, за те, що і досі,
В останньому дні твоїм, можу згадати,
Як всі ці півроку, на кожній дорозі,
Живий я молінням за любую мати.

Мою Україну...
Ще осінь до грудня
Не спиниться свідчити листям кривавим,
Що ми і донині наживо присутні
В фантомі, де пси позлягались з удавом...

Крізь виючий стогін сирен повертаюсь
Вздовж вулиці мученика Чорновола
До свого притулку. І в сутінках каюсь
За свято химер, що вирує навколо...

За все, що не зміг...
Та хвала тобі, літо,
За те, що крізь дні твої, нині безжальні,

З очами дитячими йдуть неофіти,
У клас і у вересень вносячи квіти,
Мов в обрії, золото-сині, наддальні...

Сергій Шелковий, м. Харків
1.9.22

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.09.2022. ***
• 28.09.2022. ***
• 27.09.2022. ***
• 26.09.2022. ***
• 23.09.2022. ***
• 22.09.2022. ***
• 21.09.2022. Мурашина зброя
• 20.09.2022. ***
• 19.09.2022. ***
• 18.09.2022. ***
• 17.09.2022. ***
• 11.09.2022. ***
• 10.09.2022. ***
• 09.09.2022. ***
• 07.09.2022. ***
• 03.09.2022. ***
• 01.09.2022. ***