***

Миро Слава: литературный дневник

Я лягаю в землю і складаю руки.
Чи мені ламають, я уже й забув.
Я лежу в Ізюмі, чуєш мої стуки?
Може й не помер я - тільки так, заснув.


Сотні моїх друзів поруч, недалеко.
Й на руці у мене синьо-жовтий хрест.
Спи, Ізюм, спокійно, ми тепер лелеки,
полетіли в небо
й бережем з небес.


© fesyk



Другие статьи в литературном дневнике: