***

Були у мене за дитячих літ
такі блакитні очі, як згадати,
що часто навіть білий світ
мені здававсь голубуватим.
І в тому світі не було
ні тіні чорної, ні плями, -
лише довір'я, і тепло,
і щедре сонце над полями.
Але ввійшло в дитячі дні
небачене і неймовірне доти -
червоний колір крові на війні
і чорний колір людської скорботи.
Ввібрали очі відтинки нові.
Зробились очі темні і похмурі.
Вони були, як хмари грозові,
коли на світі підіймались бурі.
Вони ставали сивими, як дим,
коли пожежі землю шматували
і чорні кулі хлопцям молодим
холодну смерть поспішно роздавали...
Змети, майбутнє, горе і жалі.
Живі живих не будуть убивати.
І цілим поколінням на землі
здаватиметься світ голубуватим.
Ліна Костенко

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.07.2021. ***
• 24.07.2021. ***
• 21.07.2021. ***
• 20.07.2021. ***
• 16.07.2021. ***
• 15.07.2021. ***
• 14.07.2021. ***
• 11.07.2021. ***
• 09.07.2021. ***
• 08.07.2021. ***
• 07.07.2021. ***
• 06.07.2021. ***
• 04.07.2021. ***
• 03.07.2021. ***
• 02.07.2021. ***
• 01.07.2021. ***