***
І тільки злість буває геніальна.
Господь, спаси мене від доброти!
Така тепер на світі наковальня,
що треба мати нерви, як дроти.
Козацький вітер вишмагає душу,
і я у ніжність ледве добреду.
Яким вогнем спокутувати мушу
хронічну українську доброту?!
І щось таке в мені велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось таке в мені болить,
що це і є, напевно, Україна.
© Ліна Костенко
Другие статьи в литературном дневнике:
30.07.2021. ***
24.07.2021. ***
21.07.2021. ***
20.07.2021. ***
16.07.2021. ***
15.07.2021. ***
14.07.2021. ***
11.07.2021. ***
09.07.2021. ***
08.07.2021. ***
07.07.2021. ***
06.07.2021. ***
04.07.2021. ***
03.07.2021. ***
02.07.2021. ***
01.07.2021. ***
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь .
Соглашаюсь