Вовтузяться в ґрунті гриби.
Цвітуть черемухи млосно.
Дубів золоті герби
горять під кронами сосен.
Біліють храми беріз,
то мудра і древня держава -
вкарбований профілем ліс
в черленого сонця кружала.
Там кожен сам собі пан,
живе по своєму закону.
І сонце - найвищий коран.
І крона - найкраща корона.
Століття лише на розгін.
Звір'я - від мурашки до лева.
У сосен державний гімн:
"Ненавиджу дрова із древа!"
І тільки при людях, мабуть,
дерева дубіють від жаху,
бо кращих із них поведуть
ні за що, ні про що на плаху.
Каліками - тими погребують.
Найкращих зрубають, повалять...
Задзвонять за ними погребно
білі дзвони конвалій.
І гірко в нічний глушині
запалять люлькИ серед моху
старі бородаті пні -
підданці царя Гороха.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
