***
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.
Коли в похід виходила батава,—
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні?
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!
А ви тепер шукаєте їй кару.
Вона ж стоїть німа од самоти.
Людей такого рідкісного дару
хоч трохи, люди, треба берегти!
ЛінаКостенко "МарусяЧурай"
Другие статьи в литературном дневнике:
30.06.2021. ***
26.06.2021. ***
25.06.2021. ***
23.06.2021. ***
22.06.2021. ***
20.06.2021. ***
19.06.2021. ***
18.06.2021. ***
17.06.2021. ***
16.06.2021. ***
14.06.2021. ***
13.06.2021. ***
12.06.2021. ***
07.06.2021. ***
06.06.2021. ***
04.06.2021. ***
02.06.2021. ***
01.06.2021. ***
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь .
Соглашаюсь